Вихованці «Дитячого села» відвідали міжнародний мандрівний кінофестиваль документального кіно про права людини Docudays UA

Дев’ятеро підлітків, що мешкають у правозахисному дитячому готелі завітали на показ документального фільму «Born dead», який розповідає 24-річного рецидивіста на ім’я Роберт, якого незабаром мають звільнити – після восьми років ув’язнення. Головний герой проходить програму реабілітації «Дует», організовану Краківською виправною колонією та дитячим будинком. Роберт працює із розумово відсталими дітьми. Можливо, цей досвід є першим досвідом людських взаємин для обох сторін. Яцек Блавут як режисер не намагається прикрасити реальність. Це фільм про трансформацію, про те, як зароджуються і міцнішають почуття.

Молоді люди були вражені побаченим. Особливо запам’я талися їм сцени, в яких було показане життя польських ув’язнених та одна з фінальних сцен, котра ілюструє судове засідання, в результаті якого головному герою фільму, Роберту, змінюють міру покарання та відпускають його на свободу через те, що він розкаявся та добре відпрацював два місяці на соціальній службі.
В українських реаліях такий поворот подій здався дуже незвичайним навіть молодим і недосвідченим вихованцям «Дитячого села». Діти з захопленням переживали перевтілення головного героя, який за 50 хвилин екранних подій із панка-рецидивіста перетворився на турботливого вихователя в домі інвалідів та щиро прив’язався до його мешканців – молодих психічно хворих хлопців.
Саме в такому інтернаті виховувалася довгий час одна з нинішніх клієнток правозахисного готелю – Наталя. Дівчина, що потрапила до закладу через лікарську некомпетентність, по суті, останні 10 років мимоволі працювала волонтером в психо-неврологічному інтернаті. Змушена жити серед людей з серйозними вадами, молода здорова жінка велику частину власного часу приділяла саме допомозі безпорадним та немічним пацієнтам інтернату. Під час перегляду дівчина дуже уважно стежила за подіями на екрані. Її коментарі іноді вражали відвертістю та серйозністю. Вона впізнала у героях польського документального фільму людей, дуже схожих на своїх колишніх співмешканців з психоневрологічного інтернату.
Кінозал молоді люди залишали сповнені вражень. Дискусія про показані у фільмі події тривала ще довго. Головне, що зрозуміли юні мешканці правозахисного готелю – це те, що кожну провину можна спокутувати.
- Якщо людина хоче змінити своє життя і готова виправити свої помилки, її потрібно вибачити, - каже 12-річний Едік.
- Мені дуже шкода. Я думала, що такі будинки інвалідів існують лише в Україні. Сьогодні я дізналася, що в інших країнах теж живуть такі люди. Для мене це дивно. Мене здивувало, що там вихованці дитячого будинку виїжджають на пікнік, до них приходять волонтери, які можуть проводити з ними багато часу. Було б дуже добре, якщо б в наших інтернатах було так само. Всі діти дуже радіють, коли приходять гості. Вихователі та лікарі завжди дуже зайняті, у них зовсім не вистачає часу на спілкування, - ділиться враженнями 29-річна Наталя.
- А мені дуже сподобалися краєвиди Польщі. Дуже чисто на вулицях, церква, тобто костьол дуже гарний, - додає 15-річна Юлія.
- Важко було читати переклад (прим. – фільм будо озвучено польською, а переклад подавався у вигляді субтитрів), але і так все було зрозуміло. Дивно, що того ув’язненого відпустили. Він сказав, що розкаявся, попрацював у дитбудинку і його відпустили. У нас так не буває, - підвів рису 19-річний Сергій.

новий коментар щоб помістити своє повідомлення чи коментар на сайт, ви повинні зареєструватися або ввійти під своїм ім’ям, якщо ви вже зареєстрований користувач